СИМФОНІЗМ ТВОРУ НІЦШЕ «ТАК МОВИВ ЗАРАТУСТРА…» (ДО 180-РІЧЧЯ ВІД НАРОДЖЕННЯ ФРІДРІХА НІЦШЕ І ДО 140-РІЧЧЯ ВІД НАПИСАННЯ ТВОРУ)
DOI:
https://doi.org/10.36074/grail-of-science.07.06.2024.070Keywords:
Ніцше, синтез, аналіз, діалектика, філософія, наука, мистецтво, симфонія, сонатно-симфонічний цикл, надлюдина, людина, симфонічно-філософська драма, синоптична література, алегоріяSummary
Ідея реалізації синтезу мистецтв і наук, яка була розроблена в духовному житті Германії на початку XIX століття Шиллером, а після нього розроблялася Шеллінґом і Геґелем, пізніше знайшла своє продовження в творчості Фрідріха Ніцше. Вже його перша робота – «Походження трагедії з духу музики» – демонструє те, як тісно в його душі сплелися наука, мистецтво і філософія, бо походження античної трагедії він пов’язував саме з музикою. Але інша його книга, яку він іменував «Так мовив Заратустра, книга для всіх і ні для кого», є спробою свідомого застосування симфонічної форми до написання філософської драми. Обґрунтовано наявність особливого жанру – синоптичної літератури. В статі показано, що накладання сонатно-симфонічного циклу на частину першу книги про Заратустру виявило її внутрішню композицію. Так експозиція демонструє головну і побічну теми, а саме: вчення про надлюдину і загибель людини. Показано, що надлюдина – це не суперлюдина, а лише гармонійна і досконала людина високого духовного призначення. У розробці як центральному розділі сонатної форми Ніцше обґрунтовує необхідність антропологічного вчення, і тому тут подана критика чинних доктрин і розроблено основи вчення про ідеал досконалої людини (надлюдини) і шляхи подолання недосконалості людини реальної. У репризі задекларовано філософський заповіт Ніцше щодо необхідності самопізнання людини з метою її перетворення на духовного провідника. Надано пояснення і аргументи щодо мотивів Ніцше для застосування алегорій та використання музичної форми.
Downloads
Downloads
License
Copyright (c) 2024 Володимир Поляков
References
Виндельбанд, В. Введенский, А. (пер. с нем., ред.) (2000). История Новой философии в ее связи с общей культурой и отдельными науками: в 2-х т. (т. 2. От Канта до Ницше). Москва: ТЕРРА ‒ Книжный клуб; КАНОН-пресс-Ц. [російською]
Галеви, Д. Ильинский, А.Н. (пер. с фр.). Сперанский, В.Н. (ред., предисл.) (1991). Жизнь Фридриха Ницше. Рига: Спридитис. [російською]
Гегель, Г.В.Ф. Лифшиц, М. (ред.) (1971). Эстетика: в 4-х т. (т. 3). Москва: Искусство. [російською]
Канудо, Р. (1988). Манифест семи искусств. Из истории французской киномысли. Москва: Искусство. [російською]
Козловський, І. (2024) Людина на перехресті. Роздуми про екзистенційний інтелект. Київ: Колесо Життя. [українською]
Коплстон, Ф. Васильев, В.В. (пер. с англ., вступ. ст., примеч.) (2004.) От Фихте до Ницше. Москва: Республика. [російською]
Левик, Б.В. (1982). Музыкальная литература зарубежных стран. Выпуск IV. Москва: Музыка. 8-е изд. [російською]
Левчук, Л.Т. Панченко, В.І. Оніщенко, О.І. та ін. (2010). Естетика. Київ: Центр учбової літератури. 3-е вид., перероб, допов. [українською]
Лихоманова, Н. (2001). Музична драма. Лексикон загального та порівняльного літературознавства. За ред. А. Волкова (голова), О. Бойченко, І. Зварича та ін. Чернівці: Золоті литаври. [українською]
Лосев, А.Ф. (1995). Словарь античной философии. Избр. статьи. Москва: Мир идей; АО Акрон. [російською]
Лютий, Т. (2016). Ніцше. Самоперевершення. Київ: Темпора. [українською]
Ницше, Ф. Рачинский, Г.А. (пер. с нем.) (1990). Рождение трагедии, или эллинство и пессимизм. Соч. в 2-х т. (т. 1). Москва: Мысль. [російською]
Ницше, Ф. Антоновский, Ю.М. (пер. с нем.) (1990). Так говорил Заратустра. Книга для всех и ни для кого. Соч. в 2-х т. (т. 2). Москва: Мысль. [російською]
Ніцше, Ф. Савченко, А.В. (пер. з нім.) (2023). Так мовив Заратустра. Книжка для всіх і ні для кого. Харків: Фоліо. [українською]
Платон. Кобів, Й. (пер. з дав.-гр.) (1995). Федр. Діалоги. Київ: Основа. [українською]
Платон. Ананьин, С.А. (пер. с др.-гр.) (1993). Софист. Собр. соч. в 4-х т. (т. 2). Москва: Мысль. [російською]
Рихло, П. Алегорія. Лексикон загального та порівняльного літературознавства. За ред. А. Волкова (голова), О. Бойченко, І. Зварича та ін. Чернівці: Золоті литаври. [українською]
Хамітов, Н. Гармаш, Л. Крилова, С. (2006) Історія філософії. Проблема людини та її меж. Київ: КНТ, Центр навчальної літератури. 2-е вид, перероб., допов. [українською]
Михайло Наїмі: Книга Мірдада <https://stylus.ua/uk/mihail-naimi-kniga-mirdada-neobyknovennaya-istoriya-monastyrya-kotoryy-kogda-to-nazyvalsya-kovchegom-p661127c12506.html> (10.10.2023) [українською]
Downloads
How to Cite
Issue
Section
Categories
